Результат
Дякуємо всім СуперОнукам, які не пройшли повз історії Юрія Робертовича! Посмішка нашого Ді на фото говорить сама за себе, Юрій Робертович від щирого серця дякував СуперОнукам та передавав найкращі побажання.
На фото Юрій Робертович з головним лікарем і директором клініки «Батігоз» Шевель Інною Олексіївною після післяопераційного огляду.
Історія
Юрій Робертович – життєрадісний чоловік, який завжди поспішав допомогти іншим, а тепер ми хочемо допомогти йому зупинити втрату зору.
Де і Ба Юрія Робертовича – німці, жили в Одеській області, але перед війною їх переселили в Пермську область, і вже там він народився, закінчив школу. Призвали в армію й в 1971 році він за комсомольською путівкою приїхав до Києва на будівництво Кібцентру. Так почалася його трудова діяльність, далі він працював водієм на будівництві Байкало-Амурської магістралі, потім – на будівництві газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород.
У 1988 році після землетрусу в Спітаку знайшов і допоміг вибратися з-під завалів вагітній жінці, а вона свого сина назвала на честь Юрія Робертовича. У трудовій книжці Юрія Робертовича за 45 років стажу не було перерви більше ніж 3 дні, і це щоб переїхати з одного місця роботи на інше. Зарплата була хороша, але потім в перерахунку пенсії вийшло небагато, близько 2 000.
Не зважаючи на такий значний трудовий стаж, Юрій Робертович хоче працювати далі, щоб хоч іноді балувати свою дружину, з якою вони прожили понад 30 років в любові та повазі один до одного.
А ще Юрій Робертович дуже любить Україну, і хоче побачити її світле майбутнє, заради якого він і трудився довгі роки.
Працювати далі не дозволяють проблеми з зором. Але ми ж знаємо, що завдяки хорошим лікарям ці проблеми можна вирішити, а необхідну суму на операцію ми обов’язково зберемо, адже правда, СуперВнуки?