Тетяна Миколаївна з дитинства була дуже життєрадісною і правильною дитиною.
Виросла в місті Борисполі, і дитинство провела в військовому містечку, де офіцери післявоєнні дуже любили дітей. Папа все дитинство з зарплатні приносив їй цукерки, і наша Ба як зараз пам’ятає їх смак – Мишка на півночі, Белочку, Червоний Мак. Але найсолодший спогад інше – в той час в пайку авіаційному давали дефіцитні плитки шоколаду, якими вони з радістю ділилися з дітьми. Тетяна розповідає, як вони шикувалися в черги, щоб не бентежити кількістю добрих офіцерів, як іграми вирішували, хто ж сьогодні піде міняти морозиво на шоколад. Хороший був шоколад. Гвардійський.
Як чітко вибудовували шоколадний графік, так і далі в житті Ба вибудовувала свою кар’єру. Вивчившись на технолога-будівельника пішла працювати в Міністерство будівництва підприємств важкої індустрії, а пізніше займалася підприємствами медичної промисловості – кажучи простою мовою, стежила за якістю всіх таблеток, сиропів і градусників, щоб вся Україна спала спокійно. Завжди була дуже відповідальною і чіткою, стежила за кожним листочком і печаткою.
Любила вишивати нитками, в’язати, займатися дачею і будь-яким приємним захоплюючим чтивом. Все ще дуже любить ходити в бібліотеку і насолоджуватися новими книгами – при зустрічі порадить улюблених письменників. Виховує дочку, онука і двох собак. Дуже тепло говорить про сім’ю і їхні пригоди.
Минулого червня у Тетяни вкрали сумку, в якій був паспорт, ключі, гаманець і, головне, протези щелепи. З ними пішов смак життя – зараз Ба важко їсти, складніше розмовляти. І саме ваша допомога може виявитися вирішальною.