“…Тепер я оглядаюсь на ті часи і знаю ціну світлої полоси, так страшно, коли не знаєш, що завтра…”
Схожі фрази часто супроводжували розповідь Надії Володимирівни про свій життєвий шлях.
Наша життєлюбка все життя прожила у Луганську, але 6 років тому була змушена переїхати до Києва. Зі студентських років почала працювати, на сьогоднішній день її робочий стаж складає близько 40 років. Ще з дитинства знала і хотіла працювати, бо не могла “сидіти без діла” ще зі шкільних років. Не боїться важкої праці та завжди старанно й відповідально відноситься до роботи.
З усмішкою та приємною ностальгією згадує студентські роки, своїх подруг, які були родом із зовсім різних куточків України. Надія Володимирівна зізналась, що мріє ще хоч раз зустрітись з приятельками або їх дітьми, навіть задумується про те, щоб піти на програму “Жди меня”.
Життя Надії Володимирівни нелегке, але у свої 75 років вона не втрачає позитиву і постійно наголошує на тому, що кожному з нас потрібно цінувати та бути вдячним за все те, що ми маємо.
В молодості на роботі Надія Володимирівна сильно простудила вухо, вчасно не звернулась по допомогу, з віком ситуація ще ускладнилась. Після консультації у лікаря з’явилась надія про покращення слуху за допомогою слухового апарату. Тому сьогодні ми відкриваємо збір саме на слуховий апарат для Надії Володимирівни.
Необхідно:
- слуховий апарат